Справа в татові: яку роль у вихованні дітей відіграє батько?
У сучасному світі досить часто трапляється так, що на жінок покладають важку, часом непосильну ношу — тягнути дитину, а то й двох-трьох дітей на одній собі.
На жаль, деякі чоловіки впевнені, що доглядати і виховувати малюків не чоловіча справа. Ця думка глибоко помилкова. Можна бути уважним ніжним батьком і сильним мужнім чоловіком одночасно.
Найкращим вважається, коли батько долучається до процесу догляду та виховання за малюком від моменту його народження, якщо ж цього не відбувається і він надає всі турботи дружині, то існує ризик, що саме вона назавжди залишиться головною в усіх питаннях виховання, а це означає, що діти почуватимуться обділеними батьківською увагою.
З якими труднощами стикається хлопчик, що виріс без батька?
Особливо плачевний варіант, коли без батька росте хлопчик. Дівчинка, яка росте без тата, страждає значно менше. Вона не відчуває особливого дискомфорту, який відчуває хлопчик. По-перше, дитина вважає себе «не такою, як усі». Бо «в інших є тата, а в мене — ні».
Він відчуває себе і свою сім’ю неповноцінною. Хлопчик не відчуває свою силу й опору, він відчуває себе незахищеним. Тому що мама і бабуся не можуть його захистити. Він відчуває якусь незручність, бо постійно перебуває в оточенні жінок.
У дитині формується якесь однобоке уявлення про світ. Тобто вона не розуміє і не відчуває світ чоловіків. Ось тут-таки особливо у хлопчика починає страждати самоідентифікація. Адже малюк розуміє, хто він такий, через батьків. Він наслідує його, бачить, що він точно такий самий.
Якщо в сім’ї немає батька, то самоідентифікація дитини проходить через образ жінки. Малюк починає несвідомо з нею ототожнюватися, до неї приєднуватися і переймати її манери. Може перейматися жіночність, боязкість тощо. Звісно, бувають винятки. Мова зараз іде про тенденцію.
А в результаті відбувається дефіцит чоловічих навичок, дефіцит спілкування на чоловічі теми. Дитина, як правило, отримує від жінок розпещеність. Особливо, якщо росте у мами і бабусі.
У результаті в дорослому житті в такої дитини може спостерігатися неповага до жінок. Протилежна стать може сприйматися нею, як обслуга, як щось набридливе. За відсутності батька в сім’ї часто виникає відсутність дисципліни.
Також може спостерігатися вкрай низька самооцінка. Тому що дитина не відчувала себе захищеною. За нею, за її спиною не було «батька», який дасть здачі будь-кому. Не було опори, вона почувалася безпорадною, вразливою, не такою, як усі. Можливо, дитина соромилася своїх мами й бабусі, які постійно були поруч.
У результаті така дитина потрапляє в групу ризику. Оскільки вона буде без кінця протягом усього життя шукати цей батьківський авторитет, щоб заповнити і компенсувати цю дірку, вона може нарватися на сумнівні способи. Або її може спіткати невротизація — дитина може стати депресивною і тривожною.
Крім того, збільшується ризик виникнення гендерної дисфорії (дистрес, який людина відчуває через розбіжність між своєю гендерною ідентичністю та статтю, приписаною при народженні. Люди з гендерною дисфорією, як правило, трансгендери — прим.ред.).
Як переносять відсутність батька дівчатка?
Що стосується дівчаток, вони переносять відсутність тата легше і простіше. Однак вона геть не розуміє і не відчуває світ чоловіків. Чоловік для неї — це щось лякаюче, незвідане, небезпечне і незрозуміле.
Дівчинка не знає, як спілкуватися з чоловіками, як за ними залицятися, як підійти й поцілувати. У неї не було навички, вона не сиділа в татка на ручках.
Також виникає горезвісне відчуття неповноцінності — інші дівчатка мали тата, а вона — ні. Вона не була «принцесою» для своїх батьків. Дівчатка, які ростуть без тата, теж страждають на низьку самооцінку. Ця низька самооцінка, як правило, особливо яскраво виражається у стосунках із чоловіками. Вона може почуватися невпевненою, якою б красунею вона не була.
Відповідно, малятко почувається більш вразливим, незахищеним. У дорослому житті така дівчинка ризикує залишитися самотньою, ризикує бути чоловіконенависницею, холодною, відчуженою та неприхильною, бо чоловіки для неї — це інша планета. Вона не розуміє правил сім’ї.
Усім переліченим не вичерпується вплив батька на свою дитину. Існує ще стільки нюансів, найрізноманітніших, здавалося б, нешкідливих дрібниць, які з татової легкої руки виростають або в теплі спогади з дитинства, або стають найгіршою образою на все життя.
Унікальна добірка новин від нашої редакції
