Оголошення Черкаси

Навесні кожна людина особливо гостро відчуває себе частиною природи. Прокидаються сили природи і життєві сили людей. Поетичні рядки про весну і проза талановитих творців співзвучні настроям кожного.

Весна в книгах прозаїків

Багато письменників знаходять настільки точні слова для опису весняної природи, так талановито передають свої весняні почуття, що їх сприймає кожен читач як свої.

На сонце не можна було тепер поглянути — кошлатими сліпучими потоками воно лилося з височини. По синьому-синьому небу пливли хмари, немов купи снігу. Весняні вітерці пахнули свіжою травою і пташиними гніздами. Перед хатою лопнули великі бруньки на запашних тополях, на припіку стогнали кури. У саду з розігрітої землі, протикаючи зеленими кочетками догниваюче листя, лізла трава, увесь луг затягнувся білими й жовтими зірочками. (О. Толстой. «Дитинство Микити»)

Навесні, коли земля відтане, люди теж начебто стають м’якшими. (Максим Горький. «Пожежа»)

Тим часом прийшла весна, прекрасна, дружна, без очікування й обманів весни, одна з тих рідкісних весен, яким разом радіють рослини, тварини й люди. (Л. Н. Толстой. «Анна Кареніна»)

Класик Михайло Пришвін бачив в образах природи душу людини. Кандидатка педагогічних наук Римма Монзіна зазначає, що про що б не писав Пришвін, він говорить про людину. Ми знаходимо підтвердження цьому в таких відомих рядках письменника:

Буває, щось не клеїться, погано виходить, і водночас відчуваєш щось хороше. Згадаєш про хороше і зрозумієш: це весна. («Очі землі»)

У лісі тепло. Зеленіє трава: така яскрава серед сірих кущів! Які стежки! Яка задумливість, тиша! Зозуля почала першого травня і тепер осміліла. Бурмоче тетерев і на вечірній зорі. Зірки, як вербочки, розпухають у прозорих хмарах. У темряві біліють берізки. Зростають сморчки. Осики викинули черв’ячки свої сірі. Весняний струмок запізнився, не встиг зовсім втекти і тепер струмує зеленою травою, і в струмок капає сік із поламаної гілки берези. («Лісова краплина»)

Які є цитати про весну? Письменники та інші відомі люди стисло висловили почуття і думки, що передають весняний настрій. Вони поширилися в друкованих виданнях та в інтернеті, стали широко відомими.

Весна — це така пора року, коли дуже добре починати щось нове. (Харукі Муракамі. «Норвезький ліс»)

Судіть про своє здоров’я за тим, як ви радієте ранку і весні. (Генрі Девід Торо. «Як знайти індивідуальну свободу»)

Я ніколи не звикну до весни. Рік за роком вона вражає мене, вона приводить мене в захват. І жодного значення не мають ні вік, ні накопичені сумніви та прикрощі. (Рене Баржавель. «Голод тигра»)

Весна — пора безумств, лише віддавшись яким можливо сповна насолодитися щастям. Нехай і найбільш швидкоплинним. (Ельчин Сафарлі. «Я повернуся.»)

Ви, звичайно, знаєте, що це таке? Це весняна лихоманка. Ось як це називається. І якщо вже ви підхопили її, вам хочеться — ви навіть самі не знаєте, чого саме, — але так хочеться, що просто серце щемить. (Марк Твен. «Том Сойєр — сищик»)

Весна і на людей впливає. Розгинає спини тих, хто опустив плечі. Розгладжує зморшки на обличчях. Змушує вдихнути глибше повітря, що п’янить до запаморочення. (Альберт Лиханов. «Останні холоди»)

Весна не просто час цвітіння, це час надій, пробудження духу. (Томас Фостер. «Мистецтво читання. Як розуміти книги»)

Поетичні рядки про весну

Радість від весняного сонця і тепла, від рослин, що пробуджуються, розбурхує всіх. У яких віршах є цитати про весну? У поетів народжуються рядки, які вражають у цю пору всі покоління.

Гнані весняними променями,

З навколишніх гір уже сніги

Втекли каламутними струмками

На потоплені луки.

Усмішкою ясною природа

Крізь сон зустрічає ранок року;

Синіючи, блищать небеса.

Ще прозорі ліси

Наче пухом зеленіють.

Бджола за даниною польовою

Летить із келії воскової.

Долини сохнуть і рясніють;

Стада шумлять, і соловей

Уже співав у безмовності ночей. (О. Пушкін. «Гнані весняними променями»)

Любов землі й принадність року,

Весна пахне нам! —

Творінню бенкет дає природа,

Побачення бенкет дає синам.

Дух життя, сили і свободи

Підносить, обвіває нас.

І радість у душу пролилася,

Як відгук торжества природи,

Як бога життєдайний глас. ( Ф.Тютчев. «Весна»)

Знову міцніють сили, що дрімали;

Нового життя приходить пора,

І стає все так можливим,

Що мрією здавалося вчора!

Як прекрасна весна! Мільйони

Їй назустріч звучать голосів,

І в моєму воскресаючому серці

Їй привіт натхненний готовий! (О. Плещеєв. «Весна»)

О, весна без кінця і без краю —

Без кінця і без краю мрія!

Впізнаю тебе, життя! Приймаю!

І вітаю дзвоном щита!

Приймаю безсонні суперечки,

Ранок у завісах темних вікна,

Щоб мої запалені погляди

Дратувала, п’янила весна! (О. Блок. «О, весна без кінця і без краю…»)

Дихає ранок у віконце твоє,

Натхненне серце моє,

Пролітають забуті сни,

Воскресають видіння весни,

І на рожевій хмарі мрій

У височині чиюсь душу проніс

Молодий, народжений бог… (А. Блок «Дихає ранок у віконце твоє…»)

Світ знову квітами обріс, у світу весняний вигляд.

І знову постає невирішене питання — про жінок і про кохання. (В. Маяковський. «Любов»)

Один із видатних співців природи — поет Сергій Єсенін. Як Єсенін писав про весну? Юлдуз Хакімова зазначає, що він не лише описує природу, а й порівнює її явища з людським організмом, наприклад, поет «одурманений весною»:

Сипле черемха снігом,

Зелень у цвіту й росі.

У полі, схиляючись до пагонів,

Ходять граки в смузі.

Нікнуть шовкові трави,

Пахне смолистою сосною.

Ой ви, луки й діброви, —

Я одурманений весною. («Сипле черемха снігом…»)

Тихо струмує річка срібляста

У царстві вечірньому зеленої весни.

Сонце сідає за гори лісисті,

Ріг золотий випливає місяця.

Слухає ласкаво пісні глибокі

Із заходу рожевою стрічкою зоря.

З ніжністю дивиться на зорі далекі

І усміхається небу земля. («Весняний вечір»)

Образну мову великих поетів продовжують вивчати сучасні вчені. Кандидат філологічних наук А. Лукінова у віршах Опанаса Фета про весну відзначає особливе значення слова «запашний». Воно підкреслює, як сильні почуття охоплюють людину повністю.

Ще весни запашної нега

До нас не встигла зійти,

Ще яри повні снігу,

Ще зорею гримить віз

На замороженому шляху. («Ще весни запашної нега…»)

Знову птахи летять здалеку

До берегів, що розривають лід,

Сонце тепле ходить високо

І запашної конвалії чекає.

Знову в серці нічим не стримаєш

До ланіт висхідну кров,

І душею підкупленою віриш,

Що, як світ, нескінченна любов. («Весняні думки»)

Прекрасній порі року присвячено безліч віршів і цитат. Рядки, що описують весну, зустрічаємо в багатьох літературних творах. Настрій, співзвучний їм, підкорює не тільки літераторів, він охоплює всіх.

Дізнавайтеся про все першими

Підпишіться і дізнавайтеся про свіжі новини Казахстану, фото, відео та інші ексклюзиви.