Оголошення Черкаси

Скільки стадій скорботи? Швейцарський психіатр Елізабет Кюблер-Росс у книжці «Про смерть і вмирання» 1969 року описала п’ять стадій, а пізніше додала ще дві. Це шок, заперечення, гнів, торг, депресія, тестування і прийняття. Але в кожної людини скорбота має свої особливості.

Шок

Навіть якщо близька людина тяжко хворіла і ви добре розуміли, що її дні добігають кінця, прийняти факт смерті одразу і змиритися з цим неможливо. Смерть завжди несподівана. Ми занурюємося в байдужий стан шоку, не знаємо, як реагувати і що робити. Навколо нас порожнеча. Життя змінилося в одну мить. Як із цим жити?

Те, що ми відчуваємо у стані горя, не слідує чіткому зразку. В один момент у нас може бути надія, але вже наступної миті раптом здолає гнів. Можна не відчувати жодного з цих почуттів, пише клінічний психолог Маріанна Трент у книзі «Колектив горя». Немає правил і щодо того, як довго триває кожна стадія горя.

Заперечення

На етапі заперечення горя скорботний живе не у фактичній реальності, а в бажаній для нього. Він не може прийняти те, що трапилося, повірити в це і змиритися. Тому йому легше заперечувати факт смерті.

Заперечення і шок допомагають впоратися з горем і пережити його, пише Psycom. Вони не дають йому цілком захлеснути людину. Спрацьовують як природний захисний механізм у відповідь на крик душі: «Я не можу впоратися з цим одразу!»

Те, як людина переживає біль втрати, залежить від типу особистості та особливостей культури. Флегматик зовні буде більш урівноважений і спокійний. Але ніхто не знає, що в нього коїться в душі. Для деяких народностей Індонезії похорон — це свято. А в Мексиці День мертвих — державне свято, яке відзначається карнавалом.

Гнів

Наступною реакцією на втрату можливий гнів. Людина злиться на себе за те, що чогось не зробила, на того, хто її залишив. Вона роздратована і саркастично налаштована на світ загалом і на окремих людей. З рівноваги виводять як серйозні проблеми, так і дрібні неприємності. Гнів може то залишати, то знову повертатися навіть на останньому етапі скорботи. Той, хто втратив близького, почувається самотнім. І тільки гнів чіпляє його за реальність.

Коли стає легше після смерті близького? Щойно починають зникати заперечення і шок, вмикається процес зцілення, пише Psycom. Ті почуття, які ви придушували, виходять на поверхню. Наприклад, гнів. Що справжнісіньке почуття гніву ви відчуваєте, то швидше він розсіється, і то легше ви станете почуватися.

Торг

Торг пов’язаний зі спробою повернути те, що втрачено, і уникнути горя. Це помилкова надія, але скорботний звертається до вищої сили з обіцянкою змінити своє життя, аби тільки можна було все повернути назад: померлу людину і колишній спосіб життя.

У цих переговорах гризе почуття провини: якби я відвів його до лікаря на рік раніше, можливо, він би не помер; якби вона не їхала на зустріч, то аварії не сталося б.

Безглузда дискусія, але вона відволікає від чорних думок і дає час ще трохи відсунутися від трагедії. Час не відшкодовує, але справді лікує.

Депресія

Депресія — природний перехід від неприйняття до усвідомленості. Людина пішла, а той, хто залишився, відчуває в душі порожнечу, пригніченість, часто плаче, не хоче вставати з ліжка і щось робити. Немає бажання спілкуватися з людьми. Життя втратило для нього сенс. Можуть з’явитися навіть суїцидальні думки.

На фізичному рівні той, хто пережив втрату, може відчувати незрозумілий біль, дискомфорт, порушення сну й апетиту. Тіло ніби в заціпенінні, не слухається.

Хочеться плакати — плачте, не пригнічуйте емоції, їх і біль треба пережити. Будьте терплячі до самого себе, пожалійте себе, адже вам дуже боляче. Але якщо депресія затягується, необхідно звернутися по допомогу до фахівця.

Тестування

Показником того, що людина вийшла з депресії, стане поступове підвищення її активності. Вона повертається до реального життя, відновлюється на психологічному та фізичному рівнях, намагається вийти зі стану глибокого горя. Пробує жити в нових умовах, тестує себе на міцність, намагається знайти рішення для виходу з важкого стану. У цей період може статися відкат до депресії, заперечення або гніву.

В американської дослідниці Ешлі Пренд цей етап скорботи називається другим етапом переживання втрати (їх усього два) — «синтезом». Це коли відбувається інтегрування події втрати в життя, відновлення життєвої картини, описує кандидатка психологічних наук Ганна Русліна у статті «Періодизація процесу переживання горя в психології в зіставленні з деякими положеннями православного богослов’я».

Прийняття

У Елізабет Кюблер-Росс прийняття — останній етап скорботи, який не визначається як «все гаразд, мій чоловік помер», а як «мій чоловік помер, але зі мною буде все гаразд».

Стан скорботної людини стабілізується. Вона приймає той факт, що її близький ніколи не повернеться. Почне спілкуватися з друзями і виходити зі ступору. Це не означає, що з цього моменту все буде добре. Будуть різні дні, але хороших — більше. Буде переоцінка цінностей, перебудова життя і подальший розвиток, але вже без людини, яка була дорогою.

Втрата близького завдає нестерпного болю. Кожна людина переживає горе по-своєму, але є загальні тенденції. Ви можете пояснити собі свій стан, спираючись на знання про сім етапів скорботи і, можливо, вам стане трохи легше пережити цей складний період.