Оголошення Черкаси

Джурнгарська навала. Історики говорять про те, що більш значного чинника, який визначив долю казахів, в історії Казахстану немає. Крім незліченних лих, війни посприяли згуртуванню народу і частково еліт, що дало змогу в підсумку подолати всі труднощі. Далі опишу джунгарську навалу коротко, зупиняючись тільки на важливих моментах.

Джунгарська навала: причини

Джунгарське ханство виникло в XVII на уламках більш ранньої держави ойратів (західних монголів), що іменувалася Дадань, або Татар.

Практично відразу після виникнення (1635 рік) ханство, гноблене могутньою імперією Цін, здійснює експансію на території Північного Казахстану. Джунгари цікавилися:

• новими кочовищами;
• торговими маршрутами;
• землеробськими регіонами Семиріччя.

Успішній реалізації експансіоністських планів сприяло істотне ослаблення Казахського ханства, що сталося через тривалі десятиліттями міжусобні чвари.

Перший масштабний похід на Казахстан відбувся 1643-го. Очолювана засновником Джунгарії Ердені-Батуром армія захопила частину Семиріччя.

Цього ж року сталася і відома Орбулакська битва. Під час битви 600 воїнів під командуванням Жангір-хана довго утримували ущелину річки Орбулак, не пропускаючи через неї військо джунгар чисельністю в 50 тис.

Це дало змогу виграти час і дочекатися допомоги від еміра Самарканда, який надіслав 20 тис. солдатів. Зазнавши значних (близько 10 тисяч) втрат, джунгари повернулися додому.

Проте Джунгарське ханство, будучи жорстко централізованим, швидко посилювалося і незабаром набрало значну бойову міць. Його активність турбувала не тільки місцеві народи, а й Російську імперію.

У період між 1710 і 1720 роками казахсько-джунгарські війни велися дуже активно — ворог зробив п’ять успішних походів. У результаті під його контролем опинилися частково:

• Центральний Казахстан.
• регіон Жетису.

Незважаючи на відважний опір, дати ворогові адекватну відсіч розрізнений казахський народ не міг. Об’єднанню сил заважали конфлікти між султанами і ханами, що розгорілися 1628 року після смерті Єсим-хана.

Крім того, боротьба казахського народу проти джунгарської навали істотно ускладнювалася технічною перевагою ворога. Джунгарське військо мало на озброєнні:

• гармати;
• ґнотові рушниці.

Казахи ж воювали по-старому:

Вогнепальною зброєю володіли лише одиниці. Не менш важливою є і чисельна перевага джунгар.

Джунгарська навала: початок і кінець періоду великого лиха

Представники казахської знаті — бії, старійшини і батири — швидко усвідомили всю серйозність ситуації, що склалася. Тому 1710 року на північ від Аральського моря (в Каракумах) проходить курултай, на якому представники трьох жузів вирішують створити об’єднане ополчення. Його командиром обрали Канжигали Богенбай-батира.

На перших порах казахське ополчення ефективно протистояло джунгарам і навіть неодноразово здійснювало успішні локальні вторгнення на територію ворожої держави. Для захисту своїх кордонів хан Цеван-Рабдан вислав військо (1713), але цей похід не приніс перемоги.

На жаль, єдність у лавах казахської знаті зберігалася недовго. Дуже скоро приватні інтереси її представників взяли гору над загальними, і знову почалися чвари. Цим не забарилися скористатися джунгари. Їхнє домінування на прикордонній території стало незаперечним у період з 1714-го по 1719-й.

Роки великого лиха в Казахстані почалися 1723-го. Цей рік був наступним після смерті китайського імператора Кансі. Новий владика Цин — Юнчжен — тимчасово залишив у спокої джунгар, і ті змогли зосередитися на захопленні казахських земель.

Багато років поспіль відбувалося винищення казахів. Убиті обчислювалися сотнями тисяч, тих, хто виживав, викрадали в полон.

Решта казахських родів змушені були піти до Сирдар’ї, інші ж покинули Середню Азію.

Джунгари отримали у своє розпорядження:

• Семиріччя;
• Південний Казахстан;
• Сайрам;
• Туркестан;
• Ташкент.

Роки великого лиха розтягнулися б, напевно, на десятиліття, якби жузи, усвідомивши трагізм ситуації, не зібрали курултай. За його рішенням скликали ополчення, загонами якого призначили командувати відомих батирів:

• Кабанбая Каракерея;
• Жанібека Бердаулетули;
• Богенбая Канжигали;
• Шакантая Жаугашарули;
• Раїмбека Тукеули;
• Науризбая Куттимбетули;
• Есета Кокіули;
• Баяна Касаболатули тощо.

Армію ж очолив Абулхайр-хан.

Ця подія сталася 1726 року, і вона дала змогу переломити ситуацію на користь тих, хто обороняється.

Уже 1728 року відбулася одна з битв казахсько-джунгарських воєн — Булантінська. У названій вище битві джунгарське військо було вщент розбите, а місцевість, де це сталося, стала називатися «Калмак кирилган» (Місце загибелі калмиків). Битва підняла дух казахів і навпаки — придушила джунгар, чиє ханство на той момент і так переживало серйозну кризу.

Через рік, у 1729-му, відбулася Аниракайська битва, масштаби якої вражають:

• протистояння тривало 40 діб;
• бойові дії відбувалися на ділянці протяжністю в 200 км;
• сукупна чисельність армій, що боролися, становила від 150 тисяч до 250 тисяч.

Джунгарська навала: великий перелом

Після поразки в Аниракайській битві в Джунгарському ханстві посилилися протиріччя, і міжусобиця, що розгорілася там, сильно послабила досі міцну державу. Усе це на п’ять років відвернуло противника від казахських територій.

Абулхайр-хан скористався перепочинком, щоб зміцнити тили. Завдяки його дипломатичним старанням з більшістю суміжних ханств і волзькими калмиками було укладено мир.

Однак 1739 року джунгарський хан домовляється про припинення війни з Китаєм. Вивільнені сили він 1739 року має намір направити в Казахстан, де помер хан Самеке, і знову розгорілася суперечка за верховну владу. Джунгари легко захоплюють землі, що належать Середньому жузу, і добираються до річки Тобол. Казахська знать запитує перемир’я у противника, і той несподівано погоджується.

Пізніше, 1745 року, помирає хан Галдан-Церен. У Джунгарії відбувається остаточний розкол, що призвів до громадянської війни, яка тривала десятиліття.

У 1755 році Китай починає третю ойратсько-маньчжурську війну. В її ході:

• знищується армія ханства;
• береться в полон правитель Даваці;
• вирізається 90% населення.

Після розвалу Джунгарії на її території утворюється кілька вороже налаштованих один до одного анклавів. Це дає змогу казахам повернути свою землю й остаточно добити ворога.

Джунгарська навала тривала близько 200 років і принесла Казахстану непорівнянні лиха, поставила під питання існування казахів. Тільки воля народу дала змогу вистояти у віковому протиборстві та в кінцевому підсумку перемогти ворога.